«Не бойкотуй чуже, а купуй своє» – актуальне сьогодні гасло насправді народилося ще століття тому на Галичині і не тільки сприяло розвитку економіки, але й об’єднувало всіх українців регіону.
Рух «Свій до свого по своє» зародився в Галичині наприкінці XIX століття. За кілька років він майже витіснив закордонні товари з території регіону, більше того – українські виробники почали працювати на експорт. Сьогодні ініціатива отримує нове звучання.
«У 2015 році ми зібралися однодумцями – хтось із нас працював у російських компаніях, але пішли з роботи, тому що залишатися було непатріотично, ― розповідає один із ініціаторів проекту Тетяна Тарасевич. ― Ми стали думати, як реалізувати себе в Україні, зосередившись при цьому на головній меті – допомогти маленькому і середньому українському виробнику. Так з’явилася ідея «Джерелії» ― компанії, що збере під своєю егідою маленькі мануфактури і просто талановитих українців, які виробляють мед, виготовляють чудовий текстиль або роблять косметику з природних компонентів, але в яких немає коштів, щоб випускати цю продукцію для всієї України, а не лише для своїх друзів. Ми розпочали пошуки і за рік знайшли понад 50 виробників. На початку 2016-го ми зрозуміли, що готові до нового етапу, більш масштабного, який об’єднав би всю країну навколо ідеї підтримувати один одного. Ми звернулися до історичного контексту і були у захваті від руху «Свій до свого по своє», який фактично відродив українську економіку на Галичині 100 років тому».
Головна думка руху: українці мають купувати українське и тим самим давати одне одному можливість розвиватися. Тож кожен, хто хотів підтримати ініціативу, йшов у такий магазин, навіть якщо той знаходився в іншому кінці міста.
«За часів Австро-Угорщини бідні селяни Галичини могли позичати гроші лише під велетенські відсотки, – розповідає доктор історичних наук Іван Патриляк. – Так було, поки до Львова не повернувся галицький інженер та архітектор Василь Нагірний, який довгий час працював у Швейцарії і бачив, як там діє система кооперативів. Він відкрив першу кооперативну крамницю міського типу «Народна торгівля». Згодом невелика група української інтелігенції разом із греко-католицькою церквою створила кооперативний банк, де селяни могли отримати кредити під невисокий відсоток. Як результат, кооперативи до початку ХХ століття вивели українське населення зі злиднів. У людей з’явилися кошти, на які вони почали створювати ансамблі, хори, театральні студії і спортивні установи. Принцип «Свій до свого по своє» сприяв формуванню модерної нації в тому регіоні».
«У руху «Свій до свого…» були три прості правила: купуй українське, продавай українське, поширюй українське, тобто розповідай про українські товари родичам, друзям та сусідам. Сьогодні ми маємо на меті відродити стару традицію в форматі «Свій до свого 2.0» та сподіваємося на не менш вражаючі результати», ― говорить Тетяна Тарасевич.
Виробників закликаємо об’єднуватися для поширення своєї продукції, а також просимо надсилати свої історії на sviydosvogo@jerelia.com. Найкращим ми спробуємо допомогти з виробництвом чи промоцією.
Продавцям та власникам магазинів радимо, в першу чергу, маркувати прапорцями не закордонні товари, а відмічати українські. Більше того, просимо з якнайбільшою лояльністю ставитися до вітчизняного виробника та частіше брати український товар на реалізацію.
Українців просимо пам’ятати, що бойкотів недостатньо. Для розвитку України потрібно підтримувати, популяризувати та купувати українське.
Наразі ми плануємо велику освітню програму, в рамках якої будемо розповідати історії українських брендів, піднімати питання підтримки всього українського через історичний контекст, а також об’єднувати людей навколо ідеї підтримки вітчизняного виробника, навколо «Свій до свого 2.0».
