Літературно-меморіальний дім-музей Тараса Шевченко

Дерев’яний будинок зведений в 1835 році в колишньому провулку «Козине болото». Це характерна дерев’яна споруда першої половини XIX століття, яка збудована за «типовим» проектом, призначеному для вузьких вулиць і провулків. Невеликий одноповерховий будинок з мезоніном був збудований із соснових колод довжною 8 і шириною 4 сажні (1 сажень — 2,1336 м).
Крім сіней, у ньому було шість кімнат. Стояв він на цегляному напівпідвалі, в якому було 4 кімнати, кухня і пральня, покритий був дранню, нашитою в чотири яруси. Обгороджена дощаним парканом садиба з невеликим садом займала ділянку довжиною 13,5 і шириною 10 сажнів. Білостінний фасад виходив на вулицю трьома вікнами з налисниками і віконницями. Типовий будинок незначного чиновника.
Господарем будинку був колезький секретар, чиновник 14-го класу Іван Житницький, добрий знайомий Івана Сошенка, лист якого допоміг молодому Тарасові вступити до Академії мистецтв. І. І. Житницький був зятем брата художника-самоука Степана Превлоцького (одного з перших художників-наставників поета) та товарищем ще одного художника — І.Сошенка.

В І923-1924 рр. час обмірювання буд. 8 на Хрещатицькому завулку групою студентів з Архітек­турного інституту під керівництвом професора В. Кричевського, мешканці роз­повіли про чутки, що тут жив Т. Шевченко. В. Кричевський перевірив ці відомості й з’ясував, що, дійсно, Т. Шевченко жив в ньому в 1846 р.
12 серпня 1925 р. Київський Окружний виконком дає розпорядження управлінню комунального господарства про відселення мешканців, проведення ремонту та передачу будинку у відання Академії наук. Василю Кричевському належить не тільки сама постановка питання про реставрацію, а й художнє керівництво оформленням будинку-музею, складання художніх проектів кімнат, майстерні й саду.
10 листопада 1928 року було урочисто відкрито музей для відвідувачів.
Протягом 1928—1941 рр. Музей поповнився оригінальними роботами радянських художників, експозиція час від часу змінювалась. Проте, у повоєнний час експозиція була бідною і недосконалою.
У І969-1973 рр. проведено комплексну реконструкцію будинку з завданням відновити вигляд будинку часів перебування у ньому Т. Шевченка.

Нинішня експозиція в повному обсязі розкриває тему перебування Т. Шевченка в Києві під час трьох його приїздів на батьківщину, насамперед проживання його в будинку 1846 року.

Науковці на чолі з завідувачкою музею О. Шевченко створили експозицію, яка відповідає всім вимогам літературно-меморіального будинку-музею.

Щороку музей відвідує близько 10 тисяч людей. Його сприятлива аура дозволяє відволікатися від сірого будення й поринути у світ творчого натхнення і спокою.